Стратегії розвитку парково-рекреаційних комплексів в Україні в умовах циркулярної економіки

Анотація

У статті досліджуються стратегічні підходи до розвитку парково-рекреаційних комплексів (ПРК) України в умовах впровадження принципів циркулярної економіки. Актуальність теми зумовлена трансформаційними змінами в екологічному, соціальному та економічному середовищі, що посилилися внаслідок воєнних дій, урбанізаційних процесів та кліматичних змін. Метою роботи є наукове обґрунтування ефективних стратегій функціонування ПРК на основі принципів екологічної сталості, ресурсоефективності та соціальної інклюзії. Методологічною основою дослідження є системний підхід, структурно-логічне моделювання, аналіз літературних джерел і типологізація стратегій. Запропоновано чотирикомпонентну модель оцінювання потенціалу парково-рекреаційного комплексу, яка охоплює ресурсну базу, конкурентоспроможність, стейкхолдерську активність і маркетингову спроможність. На її основі розроблено типологію базових і допоміжних стратегій розвитку ПРК, що відповідають рівню розвитку рекреаційного потенціалу регіону. У роботі акцентовано на важливості інтеграції екосистемних послуг у процес стратегічного планування розвитку парково-рекреаційних комплексів з метою досягнення цілей сталого розвитку. Обґрунтовано доцільність таких стратегій, як інтенсивного фокусування, диверсифікованої трансформації, супортивного росту, ефективного використання ресурсів, зміцнення іміджу та стимулювання стейкхолдерів. Визначено критерії вибору базової стратегії розвитку парково-рекреаційного потенціалу регіон. Показано, що інтеграція циркулярних підходів у стратегічне планування дозволяє підвищити екологічну ефективність, мінімізувати втрати природного капіталу, активізувати партнерство й формувати позитивний бренд територій. Особливу увагу приділено моніторингу реалізації стратегій через динамічну оцінку цільових індикаторів та зворотний зв’язок. У висновках наголошено на важливості системного стратегічного управління як основи сталого функціонування урбаністичних екосистем, що сприяє екологічній безпеці, підвищенню якості життя населення й гармонізації взаємодії між людиною та природою.