HR-інжиніринг підприємств косметичної індустрії в Україні в умовах формування цифрової економіки: особливості та галузева специфіка

Анотація

Метою статті є обґрунтування теоретичних і практичних засад HR-інжинірингу підприємств косметичної індустрії з урахуванням їх галузевої приналежності в Україні та впливу процесів цифровізації. Методи. У дослідженні використано  загальнонаукові і спеціальні методи, зокрема: системний підхід — для аналізу HR-інжинірингу на підприємствах косметичної індустрії як складового елементу інжинірингу, HR-інжинірингу  та як системи управління; структурно-функціональний аналіз — для визначення складових регулятивних функцій, специфіки формування та реалізації компетенцій персоналу у різних сегментах косметичної індустрії; порівняльний аналіз — для виявлення галузевих відмінностей HR-інжинірингу при виробництві, торгівлі, наданні  послуг в косметології;  метод узагальнення — для формування практичних рекомендацій. Результати. Визначено, що HR-інжиніринг у косметичній індустрії набуває ознак міжгалузевої інтегрованої системи, яка поєднує вимоги різних видів економічної діяльності (виробництво, торгівля, послуги, медична практика). Обґрунтовано необхідність уніфікації компетентнісних моделей персоналу з урахуванням цифрових навичок, регуляторних вимог і стандартів якості. Встановлено, що ключовими особливостями HR-інжинірингу є: цифровізація HR-процесів, розвиток міждисциплінарних компетентностей, формування кластерних моделей взаємодії (освіта – бізнес – медицина – виробництво), а також адаптація кадрової політики до динамічних змін ринку праці. Доведено, що галузева специфіка проявляється у диференціації регулятивного впливу та вимог до персоналу залежно від сегмента діяльності (хімічне виробництво, сервісна діяльність, медичні послуги). Висновки. HR-інжиніринг підприємств косметичної індустрії в Україні в умовах цифрової економіки виступає стратегічним інструментом підвищення конкурентоспроможності та інноваційності діяльності підприємств. Його ефективність забезпечується через інтеграцію цифрових технологій, стандартизацію компетентностей і розвиток міжгалузевої взаємодії. Перспективами подальших досліджень є розробка моделей цифрової трансформації HR-систем, адаптованих до умов ринку праці України.