Ризик-менеджмент на фінансових ринках: нові виклики та регуляторні підходи

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена ускладненням фінансових ринків, трансформацією ринку цінних паперів і фондового ринку, цифровізацією фінансових послуг та посиленням ролі інституційних інвесторів, що змінює механізми формування фінансових ризиків і знижує ефективність традиційних підходів до їх оцінювання. У цих умовах ризики дедалі частіше мають відкладений і системний характер, що потребує оновлення практик ризик-менеджменту й регуляторних механізмів забезпечення фінансової стабільності. Метою статті є теоретико-прикладне обґрунтування підходів до ризик-менеджменту на фінансових ринках з урахуванням структурних змін ринку цінних паперів, розвитку фондового ринку та трансформації діяльності банків, фінансових інститутів і пенсійних фондів у сучасному регуляторному середовищі. Методи дослідження застосовано для аналізу взаємозв’язків між структурними зрушеннями фінансових ринків і процесами накопичення ризиків, а також для виявлення відкладених і системних ризикових ефектів у діяльності фінансових інститутів і пенсійних фондів. Результати дослідження свідчать, що досліджено особливості формування ризиків на фінансових ринках у періоди структурних змін; встановлено зміщення ризику з рівня окремих фінансових інструментів на рівень фінансових процесів і портфельних рішень; доведено, що трансформація фінансових послуг розмиває межі між фінансовими, операційними та технологічними ризиками; виявлено роль пенсійних фондів як накопичувачів довгострокових і міжпоколінних фінансових ризиків. Висновки полягають у тому, що обмеженість методів оцінювання ризиків і неузгодженість регуляторних підходів знижують превентивний потенціал ризик-менеджменту та сприяють прихованому накопиченню системних дисбалансів на фінансових ринках. Обґрунтовано доцільність переходу до інтегрованих сценарних і процесно орієнтованих моделей управління ризиками. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням комплексних методів оцінки відкладених ризиків, удосконаленням макропруденційних інструментів та поглибленням аналізу ролі інституційних інвесторів у довгостроковому перерозподілі фінансових ризиків.