Управління інноваційною сприйнятливістю персоналу як інструмент прискореної адаптації компанії до технологічних змін
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.20337900Ключові слова:
цифрова трансформація, професійна адаптивність, кадровий потенціал, організаційні зміни, цифрові компетентності, корпоративне навчання, мотиваційна політика, управління змінами.Анотація
Актуальність дослідження зумовлена прискоренням технологічних трансформацій, цифровізацією бізнес-процесів і посиленням вимог до адаптивності компаній в умовах високоїдинаміки ринкового середовища. Водночас у практиці корпоративного управління зберігаються проблеми психологічного опору змінам, недостатньої інтеграції механізмів професійного розвитку у процеси цифрової трансформації та фрагментарності управлінської підтримки персоналу в умовах технологічного оновлення. Метою дослідження визначено дослідження особливостей управління інноваційною сприйнятливістю персоналу та обґрунтування підходів до підвищення ефективності адаптації компанії до технологічних змін. Методи. У процесі дослідження використано методи аналізу і синтезу – для узагальнення теоретичних підходів до управління інноваційною сприйнятливістю персоналу, систематизації – для структурування чинників і механізмів технологічної адаптації, порівняльного аналізу – для оцінювання сучасних практик управління персоналом в умовах цифровізації, а також логічного узагальнення – для формування практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інноваційними змінами. Результати. Досліджено сутність інноваційної сприйнятливості персоналу та її роль у забезпеченні технологічної адаптації компанії. Виявлено, що результативність цифрової трансформації визначається не лише рівнем технологічного оновлення, а й ефективністю управлінських, мотиваційних і комунікаційних механізмів підтримки персоналу. Доведено, що інтеграція безперервного цифрового навчання, менторських програм, систем професійного супроводу та адаптивної мотиваційної політики сприяє скороченню періоду професійної адаптації працівників і зниженню організаційного опору технологічним змінам. Встановлено, що основними проблемами управління інноваційною сприйнятливістю персоналу залишаються нерівномірність розвитку цифрових компетентностей, швидке моральне старіння професійних знань, недостатня адаптивність організаційної культури та фрагментарність внутрішньої комунікації. Зроблено висновок, що підвищення ефективності управління інноваційною сприйнятливістю персоналу потребує комплексного поєднання освітніх, мотиваційних, організаційних і комунікаційних механізмів у системі технологічної трансформації компанії. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методичних підходів до оцінювання рівня інноваційної сприйнятливості працівників, аналізом впливу технологій штучного інтелекту на кадрове управління та дослідженням ефективності персоналізованих моделей професійного розвитку в умовах цифрової економіки.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Людмила Юріївна Чобаль, Олена Олексіївна Мельник, Анатолій Анатолійович Субін

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.