Стратегічні пріоритети управління персоналом підприємства у сфері гостинності

Анотація

Анотація. У статті досліджено стратегічні пріоритети управління персоналом підприємств сфери гостинності в умовах глобальних та національних викликів. Проаналізовано теоретичну рамку стратегічного HRM (ресурсний підхід, AMO-фреймворк, дебати «best-fit vs best-practice», ланцюг «сервіс – прибуток») та її адаптацію до специфіки індустрії гостинності, яка характеризується високою трудомісткістю, емоційною працею, сезонністю, низьким порогом входу та хронічною плинністю кадрів. Обґрунтовано, що утримання персоналу є стратегічним пріоритетом першого порядку, оскільки вартість плинності систематично і значно перевищує витрати на інвестиції в утримання. Розкрито роль employer branding та Employee Value Proposition у формуванні конкурентоспроможності підприємств на ринку праці; проведено порівняльний аналіз EVP-стратегій міжнародних готельних мереж (Hilton, Accor, Marriott) та локальних підприємств. Досліджено стратегічне значення безперервного розвитку компетенцій, включаючи hard skills, soft skills та digital skills, а також проблему збереження інституційного знання в умовах високої плинності. Проаналізовано цифрову трансформацію HR-процесів у гостинності – від базової автоматизації до people analytics – та визначено системні бар'єри цифровізації для малого і середнього бізнесу. Окрему увагу приділено українському контексту: масовій трудовій міграції, кадровому дефіциту внаслідок війни, географічній асиметрії попиту та переорієнтації сегментів гостинності (внутрішній туризм, бізнес-гостинність, гуманітарні місії). На основі компаративного аналізу досвіду постконфліктного відновлення кадрового потенціалу гостинності (Хорватія, Шрі-Ланка, Грузія) та євроінтеграційних вимог (EQF, ESCO) сформульовано авторську ієрархію стратегічних пріоритетів HRM для підприємств гостинності України у трьох часових горизонтах: критичний період (2024–2026), етап відбудови (2026–2030) та довгострокова стратегічна перспектива (2030+).