Механізм державного регулювання підприємницької діяльності у кризових умовах

Анотація

Стаття спрямована на розвиток складових механізму державного регулювання  підприємницької діяльності у кризових умовах.

Метою статті є розвиток складових механізму державного регулювання підприємницької діяльності у кризових умовах. Ефективність повоєнного відновлення держави залежить від значної кількості як внутрішніх так і зовнішніх чинників, чільне місце серед яких займає підприємницький сектор, як важливий фактор економічного зростання. У статті використовується системний, порівняльний та структурно-функціональний підходи, методи аналізу і синтезу.

У дослідженні зазначається, що повномасштабна війна завдала суттєвих втрат підприємницькому сектору, проте показники діяльності підприємств підтверджують, що український бізнес не тільки вистояв, а й стрімко розвивається. У роботі виокремлені проблеми, які є характерними для українського бізнесу на сучасному етапі розвитку, а саме: прямі та непрямі загрози від війни; наявні економічні проблеми держави, які суттєво ускладнюють фінансовий стан підприємства; зниження споживчої активності; зміна актуальності певних товарів або послуг; психічні розлади працівників; збереження наявного кадрового потенціалу та залучення нових спеціалістів; проблеми з логістикою та транспортом; нові регуляторні виклики. Доведено, що вирішення зазначених проблем залежать від наявного механізму державного регулювання у сфері підприємницької діяльності, який передбачає групування методів та інструментів за трьома напрямами: нормативно-правові, адміністративні та економічні методи. Зазначено, що вирішення усіх проблем це питання не лише держави, а й самого бізнесу.

Для бізнесу актуальними питаннями у кризових умовах є оперативний моніторинг внутрішніх та зовнішніх факторів, гнучкість бізнесу, а також підвищення бізнесової стресостійкості. Для держави основними напрямами удосконалення механізму реалізації регуляторної політики у кризових умовах є: коригування методів та інструментів державного регулювання відповідно до викликів часу; сприяння розширенню інструментів фінансування та страхування підприємств від впливу зовнішніх чинників; оптимізація бронювання працівників підприємств; стимулювання розвитку експортоорієнтованих виробництв; розробка нових державних програм; реалізація державної політики по створенню нових робочих місць.