Теоретичні основи стейкхолдерського підходу до управління діяльністю підприємств АПК

Анотація

Анотація: Метою статті є дослідження теоретико-методичних засад стейкхолдерського підходу до управління діяльністю підприємств агропромислового комплексу в умовах сучасних кризових викликів. Методи. З метою досягнення поставлених завдань у процесі дослідження було використано такі методи: аналізу та синтезу, порівняння, системного підходу, узагальнення та класифікації, графічного методу. Результати. Проаналізовано класичні визначення терміну «стейкхолдер» та сучасні підходи, зокрема модель Р. Мітчелла, Б. Егла та Д. Вуда (R. Mitchell, B. Agle & D. Wood), що є найбільш релевантною для динамічного розвитку середовища агробізнесу. Систематизовано поняттєвий апарат та еволюцію стейкхолдерської теорії в контексті управління підприємствами агропромислового комплексу (далі – АПК). Виокремлено сучасні виклики та ризики, з якими стикається український агропромисловий комплекс у забезпеченні продовольчої безпеки населення України. Досліджено особливості управління взаємодією підприємств АПК зі стейкхолдерами. Такі особливості проявляються на трьох рівнях: стратегічному, тактичному та операційному. Визначено, що сучасна стейкхолдерська теорія є складною багатовимірною концепцією, що інтегрує описові, інструментальні та нормативні аспекти. Стейкхолдерський підхід є універсальним, гнучким та адаптивним інструментом для управління взаємодією зі стейкхолдерами. Для українських аграрних підприємств практична цінність теорії полягає в наданні інструментарію для ідентифікації, класифікації та управління взаємодією з різноманітними групами впливу в умовах високої невизначеності та ризиків, сприяючи таким чином не лише економічній стійкості, але й соціальній та екологічній відповідальності бізнесу. Висновки. Розроблено авторську модель управління взаємодією стейкхолдерів підприємств АПК. Модель має трирівневу структуру (стратегічний, тактичний, операційний рівні) та враховує всі актуальні для України виклики (воєнні, логістичні, кліматичні тощо). Ключовою особливістю авторської моделі є диференційована ідентифікація стейкхолдерів та механізмів взаємодії з ними на кожному рівні. Визначено специфічні підходи до ідентифікації ключових стейкхолдерів АПК з урахуванням високоризикового та швидкозмінного середовища. Запропоновано враховувати не лише економічний вплив, але й екологічну та соціальну значущість груп впливу. Ключові слова: агропромисловий комплекс, продовольча безпека, ризики АПК, стейкхолдерська теорія, управління взаємодією зі стейкхолдерами, управління підприємствами АПК.