Теоретичний підхід до визначення механізму розвитку критичної інфраструктури

Анотація

Анотація: Метою статті є запропонування визначення механізму розвитку критичної інфраструктури. У статті проаналізовано підходи до визначення критичної інфраструктури. З цих підходів до категорії «критична інфраструктура» визначено, що їх можна обʼєднати за певними характеристиками: функціональній, коли критична інфраструктура розглядається як сукупність виконання функцій та видів діяльності для досягнення цілей; елементній, при якому критична інфраструктура розглядається як організуюча система взаємозв’язків між структурними елементами; процесній, коли критична інфраструктура розкривається через функціонування для розв'язання проблеми, тобто як процес підготовки і прийняття рішень; результативній, коли критична інфраструктура забезпечує безпеку, захист населення, національні інтереси. Розглянуто підходи до визначення поняття «розвиток». Підсумовано, що кожен із цих підходів робить значний внесок у розуміння розвитку, допомагає будувати комплексне уявлення щодо процесів, які відбуваються та характеризують розвиток. Розглянуто підходи до категорії «механізм» такі, як процесний, системний, ресурсний. Наведено підходи до тлумачення категорії «організаційно-економічний механізм». Визначено, що механізм є складно організованою системою, що супроводжується процесами, забезпечуючими виконання відповідних функцій, що, у свою чергу, для необхідного результату повинно бути забезпечено відповідними ресурсами. Складовими будь-якого механізму розвитку є: ресурси, управління, інструменти, методи, засоби та технології тощо. Запропоновано визначення механізму розвитку критичної інфраструктури, як процесів координації та узгодження взаємодій складових та елементів (секторів/підсекторів/мереж/підприємств/обʼєктів) критичної інфраструктури на основі поєднання ресурсів (економічних, фінансових, управлінських, кадрових, інформаційних, технічних тощо), що спрямовано на позитивні системні перетворення такої інфраструктури, підвищення її стійкості, забезпечуючі керованість та ефективність її функціонування, результатом чого стає сталий соціально-економічний розвиток на основі розширеного відтворення, посилення захисту та безпеки для населення та країни.