Моделі взаємодії зі стейкхолдерами у забезпеченні сталого розвитку промислового підприємства

Анотація

У статті досліджено підходи до формування моделей взаємодії зі стейкхолдерами у системі забезпечення сталого розвитку промислового підприємства. Обґрунтовано, що в умовах зростання нестабільності, кризових трансформацій та переходу до економіки відновлення взаємодія зі стейкхолдерами набуває стратегічного значення як інструмент забезпечення резильєнтності та конкурентоспроможності підприємства. Для дослідження теоретичних засад взаємодії зі стейкхолдерами та обґрунтування їх ролі у забезпеченні сталого розвитку промислового підприємства використано методи теоретичного узагальнення. За допомогою порівняльного аналізу систематизовано основні моделі взаємодії зі стейкхолдерами та визначено особливості їх впливу на забезпечення сталого розвитку промислового підприємства. Узагальнено основні моделі взаємодії зі стейкхолдерами, зокрема інформаційно-комунікаційну, партнерську, мережеву, модель створення спільної цінності, соціально відповідальну та резильєнтно-орієнтовану модель. Систематизовано їх вплив на забезпечення сталого розвитку промислового підприємства та обґрунтовано, що найбільш ефективними в умовах економіки відновлення є моделі, які засновані на високому рівні інтеграції стейкхолдерів у процеси стратегічного управління, управління ризиками та формування довгострокової стійкості підприємства. Доведено, що ефективна взаємодія зі стейкхолдерами сприяє підвищенню адаптивності підприємства до зовнішніх викликів, зміцненню резильєнтності, розвитку міжсекторального партнерства та формуванню передумов для забезпечення збалансування економічної, соціальної та екологічної складової сталого розвитку. Обґрунтовано, що інтеграція стейкхолдерського підходу у систему управління є важливим чинником забезпечення резильєнтності промислового підприємства в умовах економіки відновлення.