Інституційні засади використання нафтогазових родовищ в Україні

Анотація

У статті досліджено сучасні інституційні засади використання нафтогазових родовищ в Україні в умовах воєнного стану, трансформації системи державного управління та євроінтеграційних процесів. Проаналізовано нормативно-правові, організаційно-економічні та екологічні механізми регулювання надрокористування, що визначають функціонування нафтогазового сектору України. Визначено особливості сучасної системи державного управління у сфері використання надр, роль спеціальних дозволів, електронних аукціонів, угод про розподіл продукції та механізмів рентного регулювання у забезпеченні ефективного використання нафтогазових родовищ. Значну увагу приділено питанням цифровізації процедур надрокористування, реформуванню дозвільної системи, підвищенню прозорості управління та адаптації законодавства до європейських стандартів сталого розвитку. Досліджено сучасні підходи до екологічного супроводу видобувної діяльності, зокрема механізми оцінки впливу на довкілля та інтеграцію природоохоронних вимог до системи управління нафтогазовими проєктами. Встановлено, що сучасна модель інституційного забезпечення надрокористування в Україні характеризується поєднанням економічних, екологічних та адміністративних інструментів державного регулювання, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості галузі, мінімізацію регуляторних ризиків та посилення енергетичної безпеки держави. Проаналізовано нові законодавчі ініціативи 2025–2026 років у сфері надрокористування та визначено їх вплив на розвиток видобувного сектору. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення інституційних механізмів управління нафтогазовими родовищами, розвитку цифрових інструментів регулювання, гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та формування комплексної моделі сталого використання природних ресурсів.