Механізми посилення конкурентоспроможності промислових підприємств у динамічному середовищі інноваційної економіки

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена трансформацією промислового сектору під впливом інноваційної економіки, цифрової модернізації виробництва та зростання ролі інтелектуального капіталу у формуванні довгострокових конкурентних переваг. В умовах нестабільної виробничої динаміки та коливання зовнішньоринкових позицій актуалізується потреба в системному переосмисленні механізмів забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення структурно-функціональної моделі механізму зміцнення конкурентоспроможності промислових підприємств в інноваційній економіці з урахуванням процесів цифрової трансформації, технологічного оновлення та посилення значущості інтелектуальних ресурсів.

У процесі дослідження застосовано системний, структурно-функціональний і порівняльно-аналітичний підходи, методи статистичного аналізу динаміки промислових показників, узагальнення та моделювання. Досліджено динаміку основних індикаторів діяльності промисловості за п’ять років, здійснено ідентифікацію структурних дисбалансів і науково-практичних обмежень інноваційного розвитку.

Результати аналізу засвідчили асинхронність між фізичними обсягами виробництва, вартісними показниками реалізації та експортною часткою, що підтверджує наявність структурних дисбалансів у механізмах формування конкурентних переваг. Виявлено основні проблеми реалізації інноваційно орієнтованих механізмів, зокрема обмеженість фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, фрагментарність цифрової трансформації, низький рівень комерціалізації інновацій, інституційні та кадрові перешкоди. Розроблено інтегровану модель управління конкурентоспроможністю, що забезпечує синхронізацію стратегічних, технологічних і фінансових рішень та передбачає використання основних показників ефективності KPI й рентабельності інвестицій.

У висновках зазначено, що підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств можливе за умови системної інтеграції інноваційних, цифрових та управлінських рішень у єдиний стратегічний контур розвитку. Обґрунтовано необхідність переходу від фрагментарної модернізації до інтегрованої моделі інноваційного управління.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням кількісних методик оцінювання ефективності запропонованої моделі, формалізацією індикаторів інноваційної адаптивності та дослідженням галузевих особливостей цифрової трансформації промисловості.