Стратегії адаптації українських підприємств як складова ситуаційного менеджменту в умовах високої невизначеності

Анотація

Впродовж останніх років вітчизняний бізнес потрапив в доволі незвичайне становище, зумовлене синергією діджиталізації та переходу до екологічної сталості. В той же час дані обставини утруднюються повномасштабним вторгнення російської федерації на територію нашої держави. Відтак можна засвідчити, що українські підприємства здійснюють свою діяльність в умовах високої невизначеності. Так, з однієї сторони, бізнес повинен здійснювати цілий комплекс заходів в сфері антикризового управління, що дозволяє забезпечити безперервність бізнес-процесів. А з іншої – триває посилена гармонізація до європейський стандартів. Однак, варто зазначити, що протягом останніх трьох років війни в Україні, попри те, що доволі велика кількість українських підприємств відновили свою роботу, все ж таки значна їх кількість припинила існування. Це може свіідчити про те, що чимало наявних стратегій адаптації вичерпали свій потенціал, що обумовлює актуальність даного дослідження. Мета полягає у визначенні стратегії адаптації українських підприємств до умов високої невизначеності. Методологія дослідження опирається на використанні системного та порівняльного підходів. В процесі проведення даного дослідження були застосовані такі методи: діалектичний метод, аналізу та синтезу, індукція та дедукція, узагальнення. Результати дослідження. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що на даний час українські підприємства здійснили вдалий перехід від пасивного виживання до стратегії безперервної трансформації. Водночас адаптація до міжнародних стандартів стала визначальним чинником виживання. Тому, науковці вказують на те, що підприємства, які успішно гармонізували своє функціонування з європейськими регламентами, змогли покривати скорочення внутрішнього попиту за рахунок диверсифікації ринків збуту. Одержані нами результати вказують на те, що висока невизначеність стала рушійною силою пришвидшеної модернізації. Українські підприємства в умовах сьогодення докладають чимало зусиль для формування нового світового стандарту бізнес-витривалості, в якому антикризове управління займає важливе місце в буденні операційні процеси. Висновки. Ефективність стратегій адаптації на сьогоднішній день визначається темпами переходу від реактивного антикризового управління до проактивного ситуаційного менеджменту. Підприємства, які вважають ризики невід’ємним елементом бізнес-процесів та зосереджують свою увагу на енергетичній незалежності та цифровізації, мають максимальні показники економічної стійкості. Перспективи подальших досліджень мають включати визначення напрямів гармонізації інноваційного потенціалу з операційною готовністю підприємства, оскільки головною перешкодою на даний час є брак інвестицій та цифрових компетенцій працівників, що суттєво спиняє якісну перебудову традиційних стратегій адаптації українських підприємств до умов високої невизначеності.