Управління ризиками страхової компанії в умовах кліматичних змін

Анотація

Кліматичні зміни останнього десятиліття спричинили суттєве ускладнення ризикового профілю страхових компаній, що зумовило зростання збитковості, підвищення волатильності страхових виплат і формування системних загроз фінансовій стабільності галузі. Актуальність дослідження полягає у необхідності переосмислення традиційних підходів до оцінювання кліматично зумовлених ризиків та переходу до моделей, здатних враховувати нелінійну динаміку сучасного клімату й вплив ESG-факторів на стійкість страховиків. Метою статті є дослідження процесів трансформації кліматичних ризиків у страховій сфері та визначення їх впливу на фінансову стабільність страхових компаній. Методологія дослідження включає системний аналіз наукових джерел, методи порівняльного моделювання та структурно-функціональний підхід до оцінювання ризикових моделей. Додатково застосовано сценарне моделювання для оцінювання стійкості страхових портфелів у різних кліматичних режимах та ESG-орієнтований підхід для визначення впливу позафінансових факторів на ризик-профіль страховика. У результаті дослідження встановлено, що частота та інтенсивність екстремальних подій зростають швидше, ніж формуються релевантні історичні ряди, що робить традиційні статистичні актуарні моделі оцінювання страхових збитків малоефективними. Виявлено, що катастрофічні моделі, EVT-підходи, ML/DL-алгоритми та динамічні моделі збитків демонструють суттєві обмеження, пов’язані зі стаціонарністю параметрів, недостатністю якісних мікрорегіональних даних, складністю калібрування та неврахуванням комбінованих катастрофічних подій. Доведено, що такі методологічні недоліки прямо впливають на формування технічних резервів, потребу в капіталі, вартість перестрахування та рівень фінансової стійкості компаній. Висновки. Виявлено ключову роль ESG-факторів у формуванні адаптивної системи ризик-менеджменту: екологічний компонент покращує точність оцінювання фізичних і перехідних ризиків, соціальний – знижує поведінкові та репутаційні ризики, управлінський – мінімізує операційні та комплаєнс-ризики. Практична значимість отриманих результатів полягає у можливості застосування інтегрованої моделі ризик-менеджменту, що поєднує актуарні методи, сценарне моделювання й ESG-метрики для оптимізації тарифної політики, підвищення стійкості інвестиційного портфеля та формування ефективних перестрахувальних стратегій.