Розвиток автономних роботизованих систем у сфері логістики та транспорту в умовах адаптації до викликів сучасної економіки України

Анотація

У статті обґрунтовано економічну доцільність упровадження автономних роботизованих систем (АРС) у логістичну та транспортну інфраструктуру України в контексті адаптації до сучасних викликів, зокрема, збройного конфлікту, обмеженості ресурсів, нестабільності макроекономічного середовища та глобальної цифрової трансформації. В умовах зростання ролі інноваційних технологій автономні рішення розглядаються як основа модернізації транспортної системи України. Метою дослідження є аналіз потенціалу АРС для трансформації логістичних операцій, ідентифікація бар’єрів їхнього впровадження та формування рекомендацій для подолання обмежень. Методологічною основою слугували загальнонаукові та спеціальні методи: аналіз і синтез наукової літератури, порівняльний аналіз міжнародного досвіду та контент-аналіз стратегічних документів. У дослідженні використовувалися дані міжнародних організацій (Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку), а також аналітичні матеріали наукових і практичних джерел. Результати дослідження засвідчили, що інтеграція автономних систем в Україні перебуває на початковому етапі, переважно у військовій логістиці, тоді як цивільний сектор характеризується низьким рівнем цифровізації та інвестиційної активності. Виокремлено п’ять взаємопов’язаних груп бар’єрів: нормативно-правові, фінансові, інфраструктурні, кадрові та організаційні, які потребують комплексного вирішення. На основі узагальнення міжнародного досвіду запропоновано науково обґрунтовану модель поетапної автономізації логістики, що охоплює модернізацію інфраструктури, розвиток людського капіталу, створення регуляторного середовища та механізмів державно-приватного партнерства. Особливу увагу приділено синергії технічного прогресу та інституційної підтримки як необхідній умові впровадження АРС у повсякденну практику логістичних операторів. У висновках підкреслено наукову новизну підходу до комплексної оцінки бар’єрів і формування системи рішень з урахуванням українських реалій. Практична значущість дослідження полягає в можливості застосування розробленої дорожньої карти для державного планування, інвестиційного аналізу та освітньо-професійної підготовки кадрів. Запропоновані рекомендації можуть бути використані в процесі відновлення логістичної інфраструктури України та її інтеграції в глобальні ланцюги постачання, що визначає перспективи подальших міждисциплінарних досліджень у сфері логістичної автономізації, зокрема в напрямах моделювання економічного ефекту та оцінки стійкості ланцюгів постачання в кризових умовах.