Інтелектуальний капітал як драйвер формування конкурентних переваг суб'єктів господарювання в умовах розвитку новітньої моделі економіки

Анотація

У сучасних умовах цифровізації, посилення ролі знань, інновацій та нематеріальних ресурсів конкурентоспроможність підприємств дедалі менше залежить лише від доступу до матеріальних активів. Натомість вирішального значення набуває здатність суб'єктів господарювання поєднувати знання, компетентності, організаційні практики, клієнтські зв'язки та результати інтелектуальної діяльності й перетворювати їх на стійкі ринкові переваги. Тому інтелектуальний капітал постає важливим драйвером розвитку підприємства в межах новітньої моделі економіки. Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування ролі інтелектуального капіталу у формуванні конкурентних переваг суб'єктів господарювання, уточнення його змісту як багатокомпонентної економічної категорії та систематизація механізмів трансформації його складників у стратегічні результати підприємства. Методи. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний і порівняльний підходи. Використано методи аналізу й синтезу, узагальнення наукових джерел, логічного моделювання та теоретичної систематизації. Це дало змогу розглянути інтелектуальний капітал не як набір нематеріальних активів, а як систему взаємодії людського, організаційного, клієнтського та інноваційно-власницького складників. Результати. Обґрунтовано, що інтелектуальний капітал набуває конкурентного значення за умови інтеграції у бізнес-модель, систему управління знаннями, інноваційні процеси та механізми стратегічного розвитку. Визначено, що людський капітал формує професійний і творчий потенціал організації, організаційний капітал закріплює знання у процедурах і цифрових системах, клієнтський капітал перетворює внутрішні компетентності на ринкову цінність через відносини зі споживачами й партнерами, інноваційно-власницький капітал створює умови для захисту та комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Доведено, що конкурентні переваги виникають не з факту наявності знань, а з їх організації, цифрового посилення та практичного застосування. Висновки. Інтелектуальний капітал доцільно трактувати як динамічний ресурс формування конкурентних переваг, що поєднує інноваційність, стратегічну гнучкість, цифрову адаптивність і ринкову стійкість підприємства. Практична цінність результатів полягає в можливості їх використання під час розроблення стратегій управління інтелектуальними ресурсами, оновлення бізнес-моделей і формування програм розвитку персоналу. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення методик оцінювання складників інтелектуального капіталу.