ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ ФІСКАЛЬНІ ІМПЕРАТИВИ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ЗНИЖЕННЯ НЕРІВНОСТІ

Анотація

У статті обґрунтовано сутність і здійснено типологізацію фіскальних імперативів формування та використання фінансових ресурсів держави крізь призму зниження нерівності доходів і багатства в суспільстві. Доведено, що класичні постулати ліберальної ринкової економіки не дають відповіді на питання подолання економічної нерівності, а домінування економічних мотивів у поведінці людини, зумовлене кризою цінностей, суперечить парадигмі сталого розвитку та поглиблює розрив між нормативним і фактичним станом розподілу. Розкрито філософсько-етичне підґрунтя імперативності на основі деонтології, категоричного імперативу І. Канта, часового імперативу Г. Йонаса та «золотого правила» моралі, а також їх фіскальну інтерпретацію стосовно поведінки платників податків і формування фіскальної політики держави. Систематизовано наявні в науковій літературі підходи до трактування поняття «імператив» у загальнонауковому, філософському, екологічному, правовому, управлінському та економічному контекстах і запропоновано авторське розуміння фіскальних імперативів зниження нерівності у широкому й конкретизованому значеннях. Виокремлено базовий фіскальний імператив – забезпечення доходів населення не нижче фактичного прожиткового мінімуму, практична реалізація якого передбачає коригування законодавчо встановленого прожиткового мінімуму до фактичного рівня та узгодження з ним мінімальної заробітної плати й соціальних трансфертів. На основі теорії інституціоналізму імперативи розмежовано на формальні, закріплені у нормативно-правовій базі держави та міжнародному праві, і неформальні, засновані на морально-етичних нормах суспільної поведінки; за критерієм досягнення мети формальні поділено на конструктивні й деструктивні залежно від того, чи досягається задекларована мета їх запровадження після завершення фіскального лагу. Запропоновано типологізацію фіскальних імперативів за етапами формування та використання фінансових ресурсів держави, що охоплює прогресивне оподаткування доходів, диференційовані ставки податків на споживання, оподаткування спадщини й елітного майна, рентні платежі, державні гарантії мінімального соціального забезпечення, розмежування видатків на користь місцевих бюджетів, оптимізацію функціонального розподілу видатків бюджету та запобігання корупції. Обґрунтовано, що сформовані імперативи не є вичерпними, можуть коригуватися відповідно до соціально-економічного становища, а слугують орієнтирами для держави, платників податків і громадян у зниженні асиметрій розподілу доходів і багатства.