РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПОСЛУГИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТА ЇХНЄ МІСЦЕ У СТРУКТУРІ СФЕРИ ПОСЛУГ

Анотація

У статті реабілітаційні послуги обґрунтовано як самостійну економічну категорію та визначено їхнє місце у структурі сфери послуг. Показано, що реабілітаційна послуга є економічним благом подвійної природи (процес і результат), яке виробляється у режимі спільного виробництва за участю пацієнта й обтяжене позитивними зовнішніми ефектами, що перетворюють його на мериторне благо, систематично недовироблюване ринком. Здійснено розмежування реабілітаційної, медичної та соціальної послуги за метою, очікуваним результатом і способом оцінювання корисності, на підставі чого запропоновано авторську концепцію «тріади послуг відновлення», що створює спільну аналітичну мову для економістів, клініцистів і управлінців. Зіставлення класифікацій КВЕД, ISIC, CPC та GATS засвідчило структурну фрагментацію реабілітації між охороною здоров'я й соціальним захистом, що дало змогу обґрунтувати її позиціонування як міжсекторальної послуги з розвитку людського капіталу, яка інституційно поєднує медичний, соціальний і трудовий виміри. Проаналізовано будову ринку реабілітаційних послуг, виявлено провали ринку та домінуючу роль держави як монопсонічного покупця, що через диференційований тариф замінює відсутній ринковий ціновий сигнал. Узагальнено докази економічної ефективності реабілітації та визначено методологічні обмеження економічних оцінок, зокрема відкладеність результату, багатовимірність ефектів і переважання непрямих вигід. Особливу увагу приділено українському контексту: різкому зростанню потреби внаслідок війни, динаміці бюджетного фінансування реабілітації в межах Програми медичних гарантій та перспективам адаптації до стандартів ЄС і ВООЗ у повоєнному відновленні. Зроблено висновок про доцільність сприйняття реабілітації як інвестиції в людський капітал, а не як видатку, що потребує постійного обґрунтування.