Стабільність банківської системи як ключова умова фінансової безпеки національної економіки

Анотація

Анотація: Мета. У цій статті аналізується системно важлива стійкість банківського сектору щодо впливу на макрофінансову стійкість в умовах зростання економічної невизначеності. У статті розглядається обмеженість емпіричного врахування банківської стабільності в національних моделях оцінки фінансових ризиків та розробки політики. Методи. У дослідженні використовується динамічна панельна економічна модель з використанням системної оцінки GMM, яка дозволяє досліднику контролювати ендогенність, ефекти персистенції та неспостережувану гетерогенність. Аналіз базується на вторинних макрофінансових та інституційних даних України, Польщі та Німеччини за 2020-2024 роки. Стійкість банківської галузі визначається композитним індексом капіталізації, якістю активів, ліквідністю та прибутковістю, а також левериджем. Концепція макрофінансової стійкості вимірюється за допомогою агрегованого показника, що включає фіскальну, монетарну та зовнішню стабільність. Модель враховує макроекономічні змінні та інституційні контрольні змінні з метою виокремлення механізмів передачі. Результати. Статистичні дані свідчать про наявність статистично значущої та позитивної кореляції між стійкістю банківського сектору та макрофінансовою стійкістю всіх країн, що досліджуються. Розраховані коефіцієнти означають, що одна одиниця покращення банківської стійкості призводить до збільшення макрофінансової стійкості приблизно на 0,25-0,31 одиниці та вище в країнах, що зазнали шоків, та країнах з перехідною економікою. Фінансова стійкість демонструє високу стійкість, що свідчить про затримку адаптації до шоків системи. Дестабілізуючий вплив інфляційного тиску та волатильності обмінного курсу має послідовний вплив, причому стабілізуючий ефект банківського сектору посилюється інституційною якістю. Порівняння між країнами показує, що банківський сектор має більший вплив залежно від зрілості установ та доступу до інших фіскальних стабілізаторів. Висновки. Результати підтверджують, що стійкість банківського сектору є життєво важливим системним станом забезпечення макрофінансової стабільності, особливо в періоди супутніх економічних та геополітичних потрясінь. Посилення пруденційного моніторингу, покращення якості активів та посилення інституційного управління стають ключовими політичними пріоритетами. Дослідження є актуальним для фінансової економіки, оскільки воно розглядає банківську стійкість як важливий стабілізуючий процес на макрорівні, на відміну від секторального явища. Майбутні дослідження повинні розширити свій аналітичний горизонт, використовувати банківські дані мікрорівня та впроваджувати нелінійні моделі криз для розуміння динаміки асиметричних криз.