Ідентифікація та оцінка мережевого капіталу в системі обліку корпоративних структур

Анотація

Анотація: Мета. Метою статті є вирішення наукової проблеми методологічного розриву між традиційною парадигмою бухгалтерського обліку, що базується на принципі автономності юридичної особи, та економічною реальністю функціонування відкритих мережевих структур. Дослідження спрямоване на розробку теоретико-методологічного підходу до ідентифікації, оцінки та облікового відображення «мережевого капіталу» та трансакційних витрат, а також на емпіричну верифікацію гіпотези про нерелевантність чинних стандартів звітності для відображення вартості міжорганізаційної взаємодії. Методологія. Теоретичний базис дослідження сформовано на перетині інституційної теорії трансакційних витрат та акторно-мережевої теорії, що дозволило розглядати бухгалтерський облік не як пасивний механізм реєстрації, а як активного агента, що конструює мережеві відносини через механізми оркестрування та саморегуляції. Емпірична частина дослідження базується на критичному аналізі консолідованої фінансової звітності за 2024 рік п’яти провідних агропромислових холдингів України («MHP», «Kernel», «Astarta», «IMC», «Agrovista»). Вибірка сформована за критеріями наявності складної мережевої структури, застосування МСФЗ та лідерства в галузі. Для обробки даних використано методи порівняльного аналізу структури активів, вертикального аналізу балансу та синтезу облікових моделей. Результати. У ході дослідження виявлено критичну диспропорцію між ринковою значущістю мережевих активів та їх відображенням у звітності: середня питома вага нематеріальних активів у досліджуваних холдингів становить лише 0,6% від валюти балансу, що є статистично незначущим показником для компаній, чия вартість формується за рахунок брендів та ланцюгів постачання. На основі аналізу структури гудвілу та прав користування ідентифіковано три дивергентні моделі обліку мережевого капіталу: 1) модель домінування гудвілу (до 98,5% у структурі НМА), де мережева премія залишається неідентифікованою; 2) модель заміщення через МСФЗ 16, де мережевий контроль відображається через права оренди, а не інтелектуальний капітал; 3) консервативна модель з мінімальним визнанням активів. Встановлено, що жорсткі критерії визнання згідно з МСБО 38 (контроль, ідентифікованість) унеможливлюють капіталізацію синергетичних ефектів, що призводить до інформаційної асиметрії та недооцінки інвестиційної привабливості мережевих структур. Висновки. Доведено, що облікова методологія побудована на діючих стандартах не забезпечує релевантного вимірювання вартості в умовах мережевої економіки, генеруючи конфлікт між економічною сутністю ресурсів та їх юридичною формою. Обґрунтовано необхідність введення до наукового обігу категорії «додатковий мережевий капітал» та переходу до неадитивних моделей оцінки, які враховують синергію взаємодії учасників кластера. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці стандартизованих метрик для представлення об’єктивної інформації у звітності.