Архітектоніка системи державного регулювання процесів інклюзивного зростання національної економіки

Анотація

Інклюзивне економічне зростання є фундаментальною передумовою подолання соціально-економічної нерівності та бідності, оскільки забезпечує широке залучення всіх верств населення до створення суспільних благ і справедливого розподілу економічних результатів, сприяючи формуванню соціальної згуртованості та стійкості суспільства. Це обґрунтовує актуальність обраного напрямку дослідження. Метою дослідження є розробка комплексної архітектури державного регулювання, що забезпечує інклюзивне економічне зростання, виходячи за межі традиційних парадигм, зосереджених лише на економічному зростанні, шляхом інтеграції соціальних і інклюзивних компонентів у систему управління. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових і спеціалізованих методів пізнання економічних процесів і явищ, зокрема: монографічного методу — для дослідження архітектури й проєктування системи державного регулювання з урахуванням концепцій сталого розвитку та інклюзивного економічного зростання; логічного узагальнення — при визначенні сутності інклюзивного зростання; економічних і статистичних методів — під час аналізу цільових показників політики Європейської Комісії щодо «Розумного, сталого та інклюзивного зростання», включаючи економічну згуртованість, зайнятість, продуктивність, конкурентоспроможність, дослідження та інновації; абстрактно-логічного методу — для формування моделі рішень інклюзивного розвитку; графічного методу — для візуалізації ресурсного забезпечення відповідно до сфер політики Делегованого регламенту ЄС; евристичного підходу — для узагальнення ключових висновків і визначення перспектив подальших досліджень. Результати дослідження дозволили створити «полотно рішень» інклюзивного розвитку національної економіки, у якому визначено основні проблеми і першопричини соціально-економічних розривів, окреслено коло ключових стейкхолдерів, сформульовано цілі подолання негативних явищ у відповідності до цілей сталого розвитку, визначено впровадження концепції інклюзивного зростання як основу для вирішення цих проблем, а також запропоновано конкретні управлінські рішення і загальні вимоги до їх реалізації. Запропоновано здійснювати моніторинг соціально-економічних результатів інклюзивного розвитку, забезпечувати інституційне управління зростанням на засадах інклюзивності, створити організаційно-економічний механізм збереження інтелектуального і кадрового потенціалу, адаптувати систему управління національною освітою до потреб інклюзивного розвитку та впроваджувати цифровізацію економіки як практичні кроки побудови архітектури системи державного регулювання інклюзивного зростання. Обґрунтовано, що інклюзивне економічне зростання є ключовою умовою подолання нерівності та бідності шляхом залучення всіх верств населення до створення суспільних благ і справедливого розподілу результатів економічної діяльності, що забезпечує соціальну згуртованість і стабільність суспільства. Висновки: ефективне державне управління є критично важливим для досягнення інклюзивного зростання та сталого розвитку національної економіки. Запропонована архітектура сприяє реалізації цілей сталого розвитку, фокусуючись на викоріненні бідності, забезпеченні якісної освіти, сталому працевлаштуванні та розвитку стійкої інфраструктури. Стратегічна реалізація вимагає інституційної підтримки для забезпечення політичної стабільності, адаптації до післявоєнного відновлення, узгодження з міжнародними стандартами та постійного моніторингу. Цифровізація, збереження людських ресурсів і механізми соціальної згуртованості в умовах невизначеності відіграють важливу роль у зменшенні нерівності, справедливому розподілі ресурсів і забезпеченні сталого інклюзивного зростання для довгострокового суспільного добробуту.