Євроінтеграція України як чинник трансформації іноземних інвестицій: виклики та перспективи

Анотація

Європейський вибір України визначає необхідність глибокої трансформації економічної моделі, зокрема через залучення іноземного капіталу як джерела фінансування відновлення, інноваційного розвитку та інтеграції у глобальні виробничі мережі. У контексті домовленостей з ЄС і поточних викликів особливої актуальності набуває аналіз впливу євроінтеграції на динаміку та структуру прямих іноземних інвестицій (ПІІ).

Метою статті є дослідження впливу процесу європейської інтеграції України на трансформацію динаміки, структури та характеру ПІІ, а також ідентифікація ключових викликів та перспектив розвитку інвестиційного середовища в умовах геополітичної нестабільності. У роботі представлено періодизацію основних етапів євроінтеграції України, проведено аналіз динаміки ПІІ, здійснено оцінку інституційних та безпекових чинників, що визначають коливання інвестиційної активності.

Результати дослідження засвідчують наявність тісного зв’язку між глибиною інтеграції до європейського економічного простору та зростанням довіри іноземних інвесторів. Разом з тим, виявлено низку викликів, що перешкоджають сталому зростанню ПІІ. Особливу увагу приділено зміні секторальної структури ПІІ: зниження обсягів інвестування у торгівлю та телекомунікації контрастує зі зростанням капіталовкладень у промисловість, енергетику та інфраструктурні проєкти, що відповідає стратегічному фокусу післявоєнної відбудови. Визначено, що значна частина інвестицій у 2024 році має форму реінвестованого прибутку, що свідчить про адаптацію іноземного бізнесу до нових умов функціонування на українському ринку.

У висновках наголошено, що євроінтеграція виступає не лише політичним вектором, а й економічним інструментом трансформації інвестиційної моделі України. Успішна реалізація євроінтеграційного курсу потребує зміцнення інституційної спроможності, розвитку правового поля, посилення фінансової інтеграції з ЄС та формування прозорої, партнерської моделі інвестиційної взаємодії. Це дозволить не лише подолати існуючі бар’єри, а й закласти основу для довгострокового зростання та підвищення ролі України у європейських ланцюгах доданої вартості.