Сучасні підходи до стимулювання розвитку галузі тваринництва та її переробки

Анотація

Статтю присвячено вивченню аспектів стимулювання розвитку галузі тваринництва та її переробки в контексті формування ефективних ланцюгів створення доданої вартості в аграрному секторі України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку дієвих рішень для комплексного оновлення галузі, створення конкурентоспроможної продукції з високим рівнем доданої вартості та забезпечення продовольчого суверенітету України в умовах постійних загроз і нестабільності. Метою статті є обґрунтування підходів до стимулювання розвитку галузі тваринництва та її переробки шляхом формування ефективної системи економічних, інституційних, інноваційних, екологічних і регуляторних механізмів, які сприятимуть створенню сталих ланцюгів доданої вартості та інтеграції українського агросектору у глобальні ринки.

В дослідженні представлено теоретико-методологічні засади стимулювання розвитку галузі тваринництва та її переробки та систематизовано його основні форми – фінансові, інституційні, освітньо-інформаційні, регуляторні та маркетингові. В дослідженні обґрунтовано, що в умовах воєнного стану, економічної нестабільності та потреби відновлення сільського господарства саме ефективна система стимулювання тваринництва дозволяє не лише збільшити обсяги виробництва, а й забезпечити сталий розвиток переробної інфраструктури, зайнятість сільського населення та конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках. Проаналізовано приклади міжнародного досвіду формування ефективних ланцюгів створення доданої вартості з акцентом на екологічну мотивацію, цифровізацію, кооперацію та державно-приватне партнерство, які можуть бути адаптовані до українських реалій. Виявлено, що ключовими бар’єрами для стимулювання розвитку ланцюгів створення доданої вартості у тваринництві залишаються фрагментарність державної політики, недосконалість інституційного середовища та нерозвинена інфраструктура. Дослідження системи стимулювання тваринницької галузі дозволило виявити необхідність переходу від точкових заходів підтримки до комплексної політики з довгостроковими пріоритетами, орієнтованої на стале зростання, екологічну відповідальність та економічну інклюзію. Визначено, що реалізація потенціалу тваринництва як джерела доданої вартості потребує активного залучення приватного сектору, міжнародних донорів, аграрної науки та місцевих громад.