Теоретичні засади та управлінський потенціал програмно-цільового методу в енергетичній сфері

Анотація

Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних основ та розкритті управлінського потенціалу програмно-цільового методу (ПЦМ) як інструменту стратегічного управління розвитком енергетичної сфери в умовах трансформації економіки та енергетичного переходу. У статті здійснено аналіз сутнісних характеристик ПЦМ, зокрема його здатності забезпечувати комплексне, системне та цільове планування, що особливо актуально для складних галузей, таких як енергетика. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи аналізу та синтезу, системний аналіз, а також елементи контент-аналізу нормативно-правових актів і стратегічних програм у сфері енергетики. Окрему увагу приділено критичному огляду вітчизняного та зарубіжного досвіду застосування програмно-цільового підходу у плануванні розвитку енергетичних систем. Результати дослідження засвідчили, що ПЦМ має значний потенціал у підвищенні ефективності державного управління енергетичною сферою за рахунок інтеграції стратегічного бачення, ресурсного забезпечення, міжвідомчої координації та індикативного контролю за реалізацією завдань. Визначено ключові проблеми впровадження ПЦМ в українській енергетиці, зокрема фрагментарність формування цілей, відсутність довгострокового бюджетного планування, недосконалість механізмів оцінки ефективності реалізації програм, а також низький рівень адаптації до викликів зовнішнього середовища. У висновках підкреслено необхідність удосконалення нормативно-правової та інституційної бази програмно-цільового управління, адаптації інструментів ПЦМ до сучасних умов функціонування енергетичного ринку та глобальних кліматичних викликів. Рекомендовано формувати цілісну систему стратегічного управління енергетикою з використанням ПЦМ як центрального механізму, що забезпечить прозорість, результативність, підзвітність і довгострокову стабільність галузевого розвитку в Україні.